Один останній лист
Тобі іще моя печаль,
Кровоточивий ще один рядок у риму.
Кладе на плечі осінь жовту шаль,
Лишає ніч останню нам іще хвилину.
Ти при чужих кажи мені на «Ви»,
Щоб сумніву, щоб сумніву не було ні для кого,
Що ти тихіше, тихої тепер трави,
Мені невидима, як світ сліпому ти людина.
Буває розійдемось ми,
Як в морі кораблі,
Тоді цвітуть в душі моїй сади Семіраміди.
Але без тебе
Птахом на однім крилі лечу,
Моя душа не виживе без тебе.
Прихована від ока людського любов в тобі,
І мерехтить в ній сотні, сотні граней.
Приходиш,
Потім йдеш від мене знов,
Як йде остання, йде остання гостя з ресторану.
Дорогою своєю по моїм п’ятам,
Все не знайдеш ключі від свого дому.
Бо хто ж тепер чекає там тебе?
Хіба лиш в м’язах — затяжна судома.
Буває, розійдемось ми,
Як в морі кораблі,
Тоді цвітуть в душі моїй сади Семіраміди.
Але без тебе
Птахом на однім крилі лечу,
Моя душа не виживе без тебе.
Бувало,
Розійдемось ми,
Як в морі кораблі,
Тоді цвітуть в душі моїй сади Семіраміди.
Але без тебе
Птахом на однім крилі лечу,
Моя душа не виживе без тебе.
