Весна

Розчеши мої спогади, весно
В них заплуталось його ім'я
Я освоїла купу ремесел
Та найкраще освоїла я

Невимовне своє
Невимовне прозоре й гостре, як склянкове скло
Ти напрямок, я весло, а ніжність — ріка
Я вбралась в зимове пальто
Та під твоїм доторком тканина така тонка

Тримати камінчик в руці, боятись впустити
Підійматись по сходах між п’ятим і шостим
А там ти
На вулицях від наших поглядів стигнуть томати
І серце не доводиться сторожити