Зупинись, потяг
Доїдемо потім
Бачиш – коридор, тато
Речей небагато
Знаєш, а то ж я
Намалював собі братика на столі
І, мабуть, тепер він дізнався
І на мене заображався
Па, чесно, більше
Не зроблю так. Швидше
Знімай рюкзак і давай гратись
Я ж іще не вмію прощатись
І в книжках, колись в книжках
Розцілує посмішку знайому
Вже сам до підвіконня дотягнувся
І нарешті тато повернувся
У назвах вулиць
А він чекав удома
Віршик вивчу
І на стілець вище
Буду для тебе старатись
І слова не забувати
Тату, а чому
Твої стали очі червоні?
Справді, треба
І ніхто інший за тебе
І в книжках, колись в книжках
Розцілує посмішку знайому
Вже сам до підвіконня дотягнувся
І нарешті тато повернувся
У назвах вулиць
А він чекав удома
І в книжках, колись в книжках
Розцілує посмішку знайому
Вже сам до підвіконня дотягнувся
І нарешті тато повернувся
У назвах вулиць
А він чекав удома
