У суєті рухів
Сірих машин звуків
Я підніму руки
Я вище за них
Зі свого віконця
Ангела-охоронця
Прошу в лице сонця
З дитинства так звик
Ситий від фальші
Хочу втекти
Змити все зайве
І далі йти!
Не розгубити
І донести
Чесні мотиви
Чесні думки
По м'язам і жилам
Бетонного тіла
Коли ти внизу
І сил вже нема –
Згадай, хто ми є
Згадай ці слова!
Ми – чаша надій
Ми – неба вода
Ми – зерна в землі
Ми – символ життя!
У суєті рухів
Сірих машин звуків
Я піднімав руки
Був вище за них
Місто мене чуло
Місто моїм було
І до землі гнуло
Але я не стих!
Але я не стих!
Але я не стих!
Але я не стих!
Коли ти внизу
І сил вже нема –
Згадай, хто ми є
Згадай ці слова!
Ми – чаша надій
Ми – неба вода
Ми – зерна в землі
Ми – символ життя!
