Я прокидаюся вранці
Знову мені на живіт наступив новий день
Я підводжуся тихо до дзеркала
Дивлюсь на себе і бачу тебе
Впізнаю твої риси
Уривки від болю тупої несказаних фраз
Погляд утомлений б'ється об скло
Що наче рефлектор показує нас
Ти губиш речі, я гублюсь у реченнях
Пояснень тони і вони всі недоречні
Ти прагнеш втечі, я і не заперечую
Що ж, гостри мечі, я втечу від тебе ввечері
Ввечері, ввечері, ввечері, ввечері
Ввечері, ввечері, ввечері, ввечері
Ввечері, ввечері, ввечері, ввечері
Ввечері, ввечері, ввечері, ввечері...
Я стала білими квітами, ми б'ємось орбітами
Так різко, тендітними хвилями
Розкидало волосся, мені холодно досі
Я чекала літа, але прийшла знову осінь
А хто мене розбудить, люди, я другу добу сплю
Далі що буде, у домі як в пустелі
Будить крізь сюди, і я течу по стелі
Як ріка куди, а хто мене розбудить
Губи, я гублюся у метро, у думках
Зуби показую усім, хто мене любить
Я падаю в обіймах, хто мене зловить
Ти губиш речі, я гублюсь у реченнях
Пояснень тони і вони всі недоречні
Ти прагнеш втечі, я і не заперечую
Що ж, гостри мечі, я втечу від тебе ввечері
Ти губиш речі, я гублюсь у реченнях
Пояснень тони і вони всі недоречні
Ти прагнеш втечі, я і не заперечую
Що ж, гостри мечі, я втечу від тебе ввечері
Ти губила речі, я гублася у реченнях
Пояснень були тони та вони всі недоречні були
Ти прагнула втечі, але я й не заперечую
Ну що ж, гостри мечі і я втечу від тебе ввечері
Ти губила речі, я гублася у реченнях
Пояснень були тони та вони всі недоречні були
Ти прагнула втечі, але я й не заперечую
Ну що ж, гостри мечі і я втечу від тебе ввечері
Ввечері, ввечері, ввечері, ввечері
Ввечері, ввечері, ввечері, ввечері
Ввечері, ввечері, ввечері, ввечері...