Вони носять ці посмішки
І говорять, що все окей
Та не знаю країн таких
Де все буде гладке й м'яке
І на стінах у них висять
Тільки штучні зображення
Там під склом є вода в місцях
В ній нема відображення
Як, як не кохати
Жити ніби пташка в кам'яних гратах?
Чуєш, як не пропускати
Через себе біль від образ і втрати?
Чуєш, як, як не радіти
Як тебе пронизує теплий вітер?
Чуєш, як, як приховати?
Всі вони несправжні — це правда
І мені сумно так, так
Мені так, так, сумно так
Темно так там, де бува всім сумно так
Сумно так, так
Мені так, так, сумно так
Темно так там, де бува всім сумно так
Сумно так, так
Мені так, так, сумно так
Темно так там, де бува всім сумно так
Сумно так, так
Мені так, так, сумно так
Темно так там, де бува всім сумно так
Як жити, коли поруч стільки болю є?
Витримати волю, що насправді як неволя
Як тиснути їм руки, через посмішку, крізь зуби?
Як бути з тими, хто тебе повільно й тихо губить?
(Як) хочеться кричати на весь світ, що ти у пасці
Коли смуток і печаль танцюють тобі свої танці
Ти тихо і повільно розчиняєшся між них
Той про кого не говорять, вже вважай з планети зник
І якось так, куди крикнути, аби почули?
В які двері стукати і де чекати чуда?
Як стримати в собі наслідки зради і синці?
Бо ні журавля у небі, ні синиці у руці
О, Боже, як?
Тільки б діти плакать не хотіли
Як тепло віддати, із поламаного тіла?
Як зібрати душу із уламків на підлозі?
Повесні, коли сьогодні осінь
І мені сумно так, так
Мені так, так, сумно так
Темно так там, де бува всім сумно так
Сумно так, так
Мені так, так, сумно так
Темно так там, де бува всім сумно так
Сумно так, так
Мені так, так, сумно так
Темно так там, де бува всім сумно так
Сумно так, так
Мені так, так, сумно так
Темно так там, де бува всім сумно так
Я знаю, завтра світло променем зайде крізь скло
І принесе надію в своїм світловім потоці
Ріка життя тече і хвилями пестить чоло
І правда на моєму боці
