Якби мені сказали завтра:
"Облиш думки про неї ти.
Забудь, і думати не варто;
Бо може більше не прийти..."
Сказав би я: "Ніхто про те не знає:
Бо зливою, чи вітром пролетить;
А може, білим снігом закружляє, -
Вона мене не може не любить.
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини.
Ми давно вже чекали весни.
Хай тепло рук твоїх враз розтопить білий сніг.
Що на землю і на серце ліг.
Нехай розкажуть про розлуку -
Я не повірю, так і знай.
Я підніму, як крила, руки -
І полечу за небокрай.
Я буду тим, що є для тебе Cонце.
Я буду тим, що в серці назавжди.
Постукаю я тихо у віконце.
Я знаю, що мені відкриєш ти.
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини.
Ми давно вже чекали весни.
Хай тепло рук твоїх враз розтопить білий сніг.
Що на землю і на серце ліг.
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини.
Ми давно вже чекали весни.
Хай тепло рук твоїх враз розтопить білий сніг.
Що на землю і на серце ліг.
