Не показую як болить
Все тримаю в собі звик
Твої слова ще мовлю
Ріжуть душу без звичних крик
Я мовчав коли ти йшла
Бо кричати не в моїх силах
Ти для когось тепер весна
А в мені тільки ніч і злива
Рани на душі не видно їх нікому
Я мов камінь став але плачу потай вдома
Твої обійми як кайдани на мені
Чому кохання палить мов вогні
Вибач я не герой фільмів
Я не рятував я тонув в тиші
Всі твої назавжди мильні
Розсипались в серці як скло на подушці
Я навчився жити без снів
Та коли темноти знову в думках
Стук в грудях то не життя
То твоя тінь блукає в рядах
Рани на душі не видно їх нікому
Я мов камінь став але плачу потай вдома
Твої обійми як кайдани на мені
Чому кохання палить мов вогні
Може залічить час усе це
Може прийде та що зрозуміє серце
Але поки що тиша як крики
Я вчусь я знову бути живим
Рани на душі залишаться мені
Але я стану не зламаюсь у вогні
Бо кожен шрам це шлях крізь біль
І я вже не боюсь своїх снів
