А мама говорила не треба
В одну річку двічі не увійти
В очах його кольору неба
Ти з розуму можеш знову зійти
А мама говорила «подумай»
Щоб серденько знову він не розбив
Будь ласка, донь, будь розумною
Але так як він, мам, ніхто не любив
Він знову за струни чіпляє
І на мені так гарно грає
Він пише, серце завмирає, мам
Я знаю, він наробив стільки ран
Він вітер зимовий, він спека
Моя головна небезпека
Нікому я правду цю не кажу
Він кличе і я знов до нього біжу
А мама говорила не треба
В одну річку двічі не увійти
В очах його кольору неба
Ти з розуму можеш знову зійти
А мама говорила «подумай»
Щоб серденько знову він не розбив
Будь ласка, донь, будь розумною
Але так як він, мам, ніхто не любив
Він тонкий лід, він лезо гостре
Ні з ким не було, мам, так добре
Він палить мене аж до попелу
А я назвала його долею
Він - полумʼя, він - буревія
Натхнення й моя астенія
Я перетинаю червону межу
Він кличе я знов до нього біжу
А мама говорила не треба
В одну річку двічі не увійти
В очах його кольору неба
Ти з розуму можеш знову зійти
А мама говорила «подумай»
Щоб серденько знову він не розбив
Будь ласка, донь, будь розумною
Але так як він , мам, ніхто не любив
А мама говорила не треба
В одну річку двічі не увійти
В очах його кольору неба
Ти з розуму можеш знову зійти
А мама говорила «подумай»
Щоб серденько знову він не розбив
Будь ласка, донь, будь розумною
Але так як він , мам, ніхто
