Коли немає сил — дивлюсь в рідні очата
Коли немає сил — дивлюсь в рідні очата
Я знаю, в мене вірять кохані мої дівчата
І як би не стискала нас доля в лещатах
На мене завжди вдома чекають мої дівчата
Я все життя серед пацанів
Та з часом всі розбіжаться, ні
І хто повірив би: такі ми всі заряджені, сміливі, безоглядні, молоді
Які нам діти? Нам ще гуляти й пити, йти з музикой по світу
І десь на Контрактовій на світанку дарувати двом білявкам сині квіти
Від кожної дурні колом радіти
Так швидко час плине і я з ним, з ним, з ним
Світ став злим, злим, злим
Я щиро дякую дружині, що повірила, коли я був в простенькій одежині
Ти знаєш, моя мила, щастя з неба не падає
Ми зі своїми тарганами, зі своїми вадами
Сказати, що я радий був — нема таких синонімів
Коли уперше на руках тримали свою доню ми
Коли немає сил — дивлюсь в рідні очата
Я знаю, в мене вірять кохані мої дівчата
І як би не стискала нас доля в лещатах
На мене завжди вдома чекають мої дівчата
Мої дівчата, мої красуні
Ви посмішкою гасите, коли в душі прокинувся Везувій
І що б доля не вигадала, вивезу все
Життя наше — доволі небезпечне шосе
Хтось летить, хтось повзе, а ми в ритмі пісні
Бо моє щастя сидить за мною в кріслі
Я грізний, як грізлі, та коли я вдома
Відразу став ведмедиком, кудись ділася втома
Всі телефони в бік, по тату лізе мавпеня
І щоб я не подякував би небу, не було такого дня
Завжди за кадром життя складніше
В ньому є купа рутинних речей
Та нема в світі нічого рідніше
Ніж оцей погляд невинних очей
Коли немає сил — дивлюсь в рідні очата
Я знаю, в мене вірять кохані мої дівчата
І як би не стискала нас доля в лещатах
На мене завжди вдома чекають мої дівчата
