Ми як проліски на весні проросли з землі
Ми як проліски з-попід снігу вийшли живі
Ти обняла нас заспівала нам
Голосами із сивих Карпат
І у темну ніч ми пливем Дніпром
А над нами тремтить зорепад
В ту ніч в ту жінка вигнала пітьму
В ту ніч в ту жінка вигнала пітьму
Очі її в вогні
Вона боса біжить по гарячій землі
Очі її в сльозах
Але воля не знає що таке страх
Ми як проліски світлі душі у темні дні
Ми як проліски розлетілись по всій землі
Ти віддала нам мову із джерела
Колискову із волі й добра
І у світлий день відійшла гроза
Буде небо у мирних зірках
В ту ніч в ту жінка вигнала пітьму
В ту ніч в ту жінка вигнала пітьму
Очі її в вогні
Вона боса біжить по гарячій землі
Очі її в сльозах
Але воля не знає що таке страх
Очі її в вогні
Вона боса біжить по гарячій землі
Очі її в сльозах
Але воля не знає що таке страх
