Камінсорі

Ти прийшов віддати, щоб забрала відчай
Вийняла й поглинула
І у вікно кричала, де зима потроху
Гинула й згинула

Це тоді, дні зо два, майже сил не мавши
Жалісно розгадила
Як на зло, сьогодні, майже вдвічі слабша
Марила, падала

І жадібно ротом повітря ковтала
Страшно бракує тебе
Дряпала, дряпала і полатала
Хто я тепер? Хто?

Заходь!
Вибач, мушу на порозі привітати
Бо мушу тікати
Забудь!
То не те, що варто пам'ятати
Я душу за спогад
О-о-о, душу за спогад
Віддам, віддам, віддам, віддам

Ти забрав від мене гострі всі предмети
Ковдрою вкрив - і все
На біду, даремно здогадалась, де ти
Холодом вмилася

А, може, це востаннє, і доки є
У нас чим мучитись, муч мене
Це моє повстання, вимагаю в неба
Хоч якись ключ

Щоб зачинити себе від тебе подалі
Доки усе не мине
Споглядатиму далі
Пам'ятатиму день я