Телеграфи мовчать - хтось зрадив ідею
Всі втратили віру, але дивляться в небо
Там апостоли грають у карти під скрегіт зубів
На розбитих іконах колишніх ідей
Плачуть горобці, бо у них Прометей
Заберає вогонь, щоб зігріти Богів
І віяв вітер, плакали квіти
Боже, зглянься - це ж все твої діти
Так жадібно вдихають грудьми запах війни
Хто вмирав десять раз за волю
Той знає справжню її ціну
Хто, розгніваним бігав по полю
Вбиваючи грім, піднімав цілину
І скидаючи з себе хреста
Бо не в змозі нести
Десять раз задля того вмирав
Щоби знову воскрести
І віяв вітер, плакали квіти
Боже, зглянься - це ж все твої діти
Так жадібно вдихають грудьми запах війни
Вийдеш з хати - подітись немає куди від болю
Де дорога від сліз буркуном проросла
Від порогу до
До Гуляй поля