Скільки думок, скільки непрошених
Скільки зерна та й не пророщено
Скільки думок, скільки непрошених
Скільки зерна та й не пророщено
Скільки машин назавжди зламаних
Скільки людей на моїй пам'яті
Я обираю собі вбрання
Ти з нею бачишся востаннє
Ти не впізнаєш мене
В мене кольорові сни тепер
А в очах глибина від блакитних озер
Ти не впізнаєш мене
Кров немов гаряче золото
А тепер прощавай, нас не бачить ніхто
Люди встають і одягаються
Люди назад не повертаються
Ти не впізнаєш мене
В мене кольорові сни тепер
А в очах глибина від блакитних озер
Ти не впізнаєш мене
Кров немов гаряче золото
А тепер прощавай, нас не бачить ніхто
З холодними долонями ти
А я жива
Жива і не залізна
Цій душі в твоїх долонях тісно
Ти не впізнаєш мене
В мене кольорові сни тепер
А в очах глибина від блакитних озер
