Може зранку все стане простіше,
А ввечері мене відпустить.
Усі ці думки здаються гостріше,
Коли відчуваю, ти уже не любиш.
А у тебе знову сів мобільний,
Ні дописатись, ні додзвонитись.
І в кімнаті тільки диму та пару,
У мене тільки запара.
Ти ковтай ці таблетки жменями
Від усього можливого болю.
Ти вилікуй душу обгорнися бинтами,
Бо те, що між нами, не зветься любов'ю.
Ти ковтай ці таблетки жменями
Від усього можливого болю.
Ти вилікуй душу обгорнися бинтами,
Бо те, що між нами, не зветься любов'ю.
Те, що між нами...
Те, що між нами, не зветься любов'ю.
Те, що між нами...
Те, що між нами, не зветься любов'ю.
Вже не знаю, як розказати,
Що відбувалося вчора.
Вчора був дощ, він тебе обіймав,
А мене в той час гріло сонце чужого.
Наші спроби поговорити
Не закінчувались без драм.
Ну давай, я вже нарешті піду,
А ти розберешся сам.
Ти ковтай ці таблетки жменями
Від усього можливого болю.
Ти вилікуй душу обгорнися бинтами,
Бо те, що між нами, не зветься любов'ю.
Ти ковтай ці таблетки жменями
Від усього можливого болю.
Ти вилікуй душу обгорнися бинтами,
Бо те, що між нами, не зветься любов'ю.
Те, що між нами...
Те, що між нами, не зветься любов'ю.
Те, що між нами...
Те, що між нами, не зветься любов'ю.
Те, що між нами...
Те, що між нами, не зветься любов'ю.
Те, що між нами...
Те, що між нами, не зветься любов'ю.
Те, що між нами...
Те, що між нами, не зветься любов'ю.
Те, що між нами...
Те, що між нами, не зветься любов'ю.
