Мені так можна, я так захотіла,
Це просто моє, це просто я вільна,
Змінити свій напрям, зупинку знайти
І не сумніватись, куди далі йти.
Мені так можна сьогодні не знати,
Завтра прокинутись і все поміняти,
Сміятись невчасно, мовчати без слів,
Не бути такою, як хтось захотів.
І не кажіть мені, якою бути,
Де мовчати, а де говорити.
Я сама обираю собі маршрути,
Я сама обираю, кого любити.
Можу впасти, звернути, забути,
Бо дійсна я, не можу все вміти.
Тільки б не перестати собою бути,
Тільки би перестати від себе бігти.
Стільки разів починала спочатку,
Казала собі: я в нормі, в порядку,
Ховала свій біль в далекій шухляді,
Що ледь не забула, яка я насправді.
Хто вигадав правила, як треба жити,
Коли залишатись, кого відпустити?
Хтось знає, напевно, де правда, де ні,
Якщо це життя належить тільки мені?
І не кажіть мені, якою бути,
Де мовчати, а де говорити.
Я сама обираю собі маршрути,
Я сама обираю, кого любити.
Можу впасти, звернути, забути,
Бо дійсна я, не можу все вміти.
Тільки б не перестати собою бути,
Тільки би перестати від себе бігти.
Я сама обираю собі маршрути,
Я сама обираю, кого любити.
Тільки б не перестати собою бути,
Тільки би перестати від себе бігти.
