Не зірками, а власними вчинками
Між собою переплетені
Ми не знали, що в ту мить були
На цю випадкову зустріч приречені
Скільки я в мережі шукаю
Засинаю й сам себе питаю
Як так сталось, що старі кеди
Привели нас двох
Туди
Де зустрілися с тобою ми
Та прожили ті історії
Діти, що стали дорослими
І ми
Убивали час й не думали
Як загубим один одного
Скільки б років не пройшло
Дякую за спогади
Літо двадцять першого
Як блукали цілу ніч по містам, згадай
Як співали невпопад ми пісні, згадай
Шипіт, Файне і Дніпро, чуєш, теж згадай
(Не-не-не забувай)
В скронях пульси в унісон били нам, згадай
Наче було не зі мною, але я згадав
Дякую за помилки і сльози
Бо вони вели
Туди
Де зустрілися с тобою ми
Та прожили ті історії
Діти, що стали дорослими
І ми
Убивали час й не думали
Як загубим один одного
Скільки б років не пройшло
Дякую за спогади
Літо двадцять першого
А
Я
Плекаю надію
Що
До-
Торкнуся до мрії
Хоч
На мить, хоч уві сні
Та повернутися туди
В літо двадцять першого
