Ясне сонце не сідало,
По землі ходило,
Покотилося по степу,
В коло заманило,
По землі ходило
Та й всі зорі позбирало,
В білім полі всім поволі
Долю сповідало.
На полі береза, на по-на полі кудрява,
Мати свого сина в військо виряджала:
«іди, іди, сину, іди, не барися,
На третій годочок додому вернися».
Ясне сонце
Не сідало.
Наступила чорна хмара,
Сонце заховала,
Хлопці з войська повертались —
Мати все чекала.
Полинула на те поле,
Мороком сповите,
А під тою березою
Доленька розбита.
На полі береза, на по-на полі кудрява,
Мати свого сина в військо виряджала:
«іди, іди, сину, іди, не барися,
На третій годочок додому вернися».
Ясне сонце
Не сідало.
