Автострадами пливемо у потоці машин,
Що утратили — заклеїли, і живемо з цим.
Ти так рідко сам з собою про усе говорив,
Що незчувся — й власний Рим дощенту знов розвалив.
Те, що маєм, не цінуєм — і чи треба нести?
Скільки щастя не будуй, а завжди спалиш мости.
По дорогах чутно гуркіт, вдалині іде дим.
Я напам’ять знаю її руки і цей клятий мотив.
Просто подзвони,
Просто розкажи,
Що у твоїх грудях болить.
Що все, чим дорожив,
Все, що так любив,
Тане, ніби неба блакить.
Просто подзвони,
Просто розкажи,
Що тобі так сильно пече.
Й все, чим дорожив,
Все, що так любив,
Далі вже без тебе тече.
Допомогами швидкими розрізає маршрут.
Гей, надайте швидко поміч, можна пару отрут?
Ти так рідко зізнавався, озирався навкруг,
Що терпець твій увірвався — так буває, мій друг.
Фіолетовими спогади не будуть весь час,
Ми між злетами й падіннями танцюємо вальс.
По дорогах чутно гуркіт, вдалині іде дим.
Вже напам’ять знаю всі ці руки і цей клятий мотив.
Просто подзвони,
Просто розкажи,
Що у твоїх грудях болить.
Що все, чим дорожив,
Все, що так любив,
Тане, ніби неба блакить.
Просто подзвони,
Просто розкажи,
Що тобі так сильно пече.
Й все, чим дорожив,
Все, що так любив,
Далі вже без тебе тече.
