Мої окуляри сліпить минуле
Погляд фактурний, змалював з натури.
Хотіла доторкнутись до тебе,
Але кам’яні руки у тісних портретах.
Сьогодні слухаю не пісні, а слова
Твої вірші в моїх снах, так виглядає обман.
Я увійшла в туман, потрапила в оману,
Ти ліпив мене з глини і читав мемуари.
Я відчула себе як скульптура
Не зводив очей з моєї фігури
На вилицях міцна фактура
Тану від температури.
Я відчула себе як скульптура
Жива, бо мурахи на моїй фігурі
моє ім‘я на клавіатурі
Я скульптура, написав її з натури
Коли нікого в оранжереї
Підійди до неї, тінь посеред музею.
На камені трава із землею
у тріщинах мого лиця проросла,
я міцна була не завжди але тепер я така.
Я відчула себе як скульптура
Не зводив очей з моєї фігури
На вилицях міцна фактура
Тану від температури.
Я відчула себе як скульптура
Жива, бо мурахи на моїй фігурі
моє ім‘я на клавіатурі
Я скульптура, написав її з натури
Комусь здається може сумна
Чи щаслива, в своїх мріях, вона просто скам’яніла.
Для когось упаду розіб’юсь як камінь
Вимкни світло доторкнись руками
Я жива, на моїй шкірі шрами
Закрий очі зачепи їх губами.
Я відчула себе як скульптура
Не зводив очей з моєї фігури
На вилицях міцна фактура
Тану від температури.
Я відчула себе як скульптура
Жива, бо мурахи на моїй фігурі
моє ім‘я на клавіатурі
Я скульптура, написав її з натури