На авеню, мадам
Цій жінці я продам
Все літо наших днів
В яких колись горів
О, знати б, хто ж вона?
О, Боже ж, хто ж вона?
Хто ж вона? Хто ж вона?
Я так часто думаю про цю жінку
Що час змішався в тонку спіраль
Що виходить з іншого телефону
З того, з якого весь час лунає тиша
Телефон
Я придбав його саме тоді коли побачив тебе
На розі нашої з тобою вулиці
Тоді ти не здогадувалась що вулиця буде нашою
А я буду дзвонити до тиші
На тому авеню
В газеті є стаття "Люблю"
Цей Бог сміється з нас
Цей Бог жене про час
Хто ж вона? Хто ж вона?
О, Боже ж, хто ж вона?
О, Боже ж, хто ж вона?
О, Боже ж, хто ж вона?
Хто?
І так прекрасно все
Але це вже усе, мадам
