Північ бачить місяць...
Вона каже мені, що я вже не молодий, хе-ах!
Послухай, лялю, невже ти
І справді живеш ілюзіями
Про цих жалюгідних, нікому невідомих
Я не побоюсь цього слова, "поетів"?
Я страшенно люблю п'яну нічну веранду
В якій вона сказала, що губи мої — це лаванда
Ха-ха-ха-ха-ха-ха!
Яка нахрін, лаванда?
Скільки йому в біса років — десять чи дев'ять?
Космос пахне весь зорями
В них купаєшся вся ти
Губи твої — це лаванда
Що упали з висоти!
Господи, невже тобою і справді керує
Ось ця бездумна пристрасть
І зовсім не манить поважна любов?
Моя люба, не вір в риму, а слухай абзаци
Смерть на смерть, тузи і козир
І в бокалі плакало вино
Я - скелет, забутий в шкіру
Ребра, зеро, казино
Море крові! Все в стакані
Виноград і пальці — дивний сорт
Колір правди, точно знаю —
Він прозорий, шкода ж як...
Кістка, пальці на роялі
Дириґент чомусь без рук
Я ночую в кулуарі
То мистецтво тепер я?
Кров і вино! Кров і вино! Кров!
Кров і вино! Кров і вино! Кров!
Кров і вино! Кров і вино! Кров!
Кров і вино! Кров і вино! Кров!
Кров і вино! Кров і вино! Кров!
Кров і вино! Кров і вино! Кров!
Кров і вино! Кров і вино! Кров!
Кров і вино! Кров і вино! Кров!
