І зносить голову
Одна лиш думка про цю дівчину без гонору
Так манять мене очі зеленого кольору
Так манить її простота та так хочу до неї знову
Я так довго шукав типу тебе
Щоб нижча зростом і посмішка вау
Та все ж почуло мене якось небо
І всесвіт тебе подарував
Я шукав тебе дорогами ломаними стежками нетоптаними уночі
І знайшов ту, від якої зносить дах мені, і серце моє не мовчить
І зносить голову
Одна лиш думка про цю дівчину без гонору
Так манять мене очі зеленого кольору
Так манить її простота та так хочу до неї знову
Залишилося, не лишитися того, що ми маєм
І допоки наше кохання сяє
Берегти його, як зіницю ока і здувати пил
Залишилося, не загубити, що так довго ховалось
Щоб разом зустріти на морі старість
І за келихом ігристого згадати які були ми
І зносить голову
Одна лиш думка про цю дівчину без гонору
Так манять мене очі зеленого кольору
Так манить її простота та так хочу до неї знову
