Вона - жінка не для всіх,
Не для гучних пустих утіх.
Її не купиш, не зламаєш,
Або душею - або втрачаєш.
Вона - жінка не для всіх,
У неї світло в очах блищить.
І якщо любить - то до глибин,
Вона - жінка не для всіх мужчин.
Вона не купиться на блиск машин,
На бренди, статус і шум вітрин.
Їй мало слів - їй потрібен сенс,
Вона відчує, хто ти є всередині весь.
Не любить маски, дешевий понт,
Де «я крутий» - але серце в лом.
Вона - як море: тиха й жива,
І поруч з нею душа ожива…
Вона сміється так, ніби весна
Після зими приходить сама.
Любить життя, навіть в темні дні,
І бачить світло в простоті.
Вона добра - але не проста,
Її енергія - чистота.
І поруч з нею хочеться жить,
А не комусь щось доводить.
Вона - жінка не для всіх,
Не для гучних пустих утіх.
Її не купиш, не зламаєш,
Або душею - або втрачаєш.
Вона - жінка не для всіх,
У неї світло в очах блищить.
І якщо любить - то до глибин,
Вона - жінка не для всіх мужчин.
Їй не потрібен «успішний успіх»,
Бо щастя - не цифри й не чужий сміх.
Їй важливо - хто ти, коли темно,
І чи твоє серце живе, не вмерло…
Вона - жінка не для всіх,
Не для гучних пустих утіх.
Її не купиш, не зламаєш,
Або душею - або втрачаєш.
Вона - жінка не для всіх,
У неї світло в очах блищить.
І якщо любить - то до глибин,
Вона - жінка не для всіх мужчин.
