Листя падає, ніби зізнання,
З вітром кружиться, стелиться в тишу.
Де моє ти єдине кохання,
Як знайду, то тебе не залишу.
Не питай, чому я сумую,
Не питай, чому осінь так плаче.
Вона разом зі мною неначе,
Мою долю дощами гартує.
Хай минуле, мов дим, відпливає,
І тане на землі перший сніг
Я іду, ліхтарі проводжають,
Наче друзі з далеких доріг.
Не питай, чому я сумую,
Не питай, чому осінь так плаче.
Вона разом зі мною неначе,
Мою долю снігами гартує.
І коли загориться світанок,
Я зустріну і сонце, і мрію.
Чашка кави прикрасить мій ранок.
Подарує осінню надію.
Не питай, чому я сумую,
Не питай, чому осінь так плаче.
Вона разом зі мною неначе,
Мою долю промінням рятує.
Не питай, чому я сумую,
Не питай, чому осінь так плаче.
Вона разом зі мною неначе,
Мою долю промінням рятує.
