Дзвеніла тиша крізь слова
При тьмяному потоці дня
І скільки б ніч не кривдила
Як тінь твоя моя була
Мов камінь, зачерствіла кров
Неспокій з вічністю єдна
І мені люто лихо знов
Бо поруч більш її нема
Пірнаю я
Пірнаю я
У спогадах
До забуття
Пірнаю я
Пірнаю я
Зі мною ти
Любов моя
Його рука в її душі
Її сліди в його легенях
І кожна зустріч, подумки
Як вирок тиші у зітханнях
Вона ще чує, як він жив
А він мовчить, щоб не зламати
Не кожен біль помре за мить
Бо кожен дотик це їх памʼять
Пірнаю я
Пірнаю я
У спогадах
До забуття
Пірнаю я
Пірнаю я
Зі мною ти
Любов моя
