Вона не знає молитви,
Просто ворушить губами.
І сіється сніг чи порох
На вії, мокрі від сліз.
Просто їй хочеться жити
Поміж людьми й голубами,
Коли на екрані титри
І світ іде під укіс.
Вона промовляє: “Боже…”.
А далі - слова змішались.
Бог же найкраще знає
Тих кілька класичних фраз.
Про що їй його просити,
Коли вже ніхто не зможе
Перемотати стрічку
Чи дати чіткий наказ?
Вийти якоїсь миті
На провінційнім пероні,
А там - не зима, а вишні,
На вії летить снігоцвіт.
Вона не знає молитви.
Її промовляє Всевишній.
Він голубам хліб розкришить
І далі піде на схід.
Вона не знає молитви...
Він голубам хліб розкришить
І піде на схід...
