Давай жити
На своїй планеті Кіт, собака й нетфлікс
Що нам двом ще треба? Може, по десерту?
Десь о першій ночі, а може, і пізніше
Ми з тобою можем, ми з тобою вмієм
Читатимеш Костенко
Я гратимусь в артиста, куритиму люльку
Носитимеш намиста, і я би не хотів
Відверто що-небудь міняти
Лиш тебе обняти, обняти
Не перебивай мене, коли я тебе люблю
Змию всі тату, що не про тебе
Не перебивай мене, коли я тобі кричу
Знаєш, як люблю тебе так сильно
І ти мене, і ти мене, і ти мене люби,
І ти мене люби, і ти мене, і ти мене,
І ти мене люби, і ти мене люби.
Давай жити так, ніби ми в фільмі
Може, трошки дивні, але точно вільні
Прийнятні несуспільно, питатимеш чи гарна
Скажу, що найгарніша
Спитаєшся, чи люблю, я скажу трошки більше
І я би не хотів відверто що-небудь міняти
Лиш тебе обняти, обняти
Не перебивай мене, коли я тебе люблю
Змию всі тату, що не про тебе
Не перебивай мене, коли я тобі кричу
Знаєш, як люблю тебе так сильно
І ти мене, і ти мене, і ти мене люби,
І ти мене люби, і ти мене, і ти мене,
І ти мене люби, і ти мене люби.
Давай жити
