Я зійду на кінцевій зупинці,
Моя вулиця тиха й мала.
Я приїхав, я знову в Охтирці,
Де дитинство та юність пройшла.
Я співаю, і начебто храми
Пробачають за все, що було.
А відлуння із голосом мами,
Де колиска дитинства мого.
Хай багато побачив країн я,
Та куди б не вели кораблі,
Моє справжнє і вічне коріння
Саме тут, на охтирській землі.
Нам доводиться часто втрачати,
Але знаю, і так воно є:
Я люблю вас, мої охтирчани, люблю вас, мої охтирчани,
Я люблю тебе, місто моє!
І нехай я давно став дорослим,
І купаюся в світі пошан,
Та сьогодні напитися Ворскли,
Як в дитинстві, бажає душа.
Я зійду на кінцевій зупинці
І додому піду навпростець,
Бо сумую завжди по Охтирці,
По теплу її рідних сердець.
Хай багато побачив країн я,
Та куди б не вели кораблі,
Моє справжнє і вічне коріння
Саме тут, на охтирській землі.
Нам доводиться часто втрачати,
Але знаю, і так воно є:
Я люблю вас, мої охтирчани, люблю вас, мої охтирчани,
Я люблю тебе, місто моє!
Хай багато побачив країн я,
Та куди б не вели кораблі,
Моє справжнє і вічне коріння
Саме тут, на охтирській землі.
Нам доводиться часто втрачати,
Але знаю, і так воно є:
Я люблю вас, мої охтирчани, люблю вас, мої охтирчани,
Я люблю тебе, місто моє!
Я люблю вас, мої охтирчани, люблю вас, мої охтирчани,
Я люблю тебе, місто моє.
Я зійду на кінцевій зупинці,
Моя вулиця тиха, мала.
Я приїхав, я знову в Охтирці,
Де дитинство і юність пройшла.
