Cоловей змовка, як тільки розкрива уста,
І кує зозуля з гілки і звідти літа.
Ходить, бродить над рікою колисаночка,
Не дає мені спокою Галичаночка,
Галичаночка.
Я зірву найкращі квіти у моїм саду,
І на беріг в росах митий напрошки піду.
Буду ждати до світанку, буду ждать весь день,
Чи не стріну Галичанку, – тай навчить пісень,
Тай навчить пісень.
Жар-троянди не зів’яли на новім столі,
Як уміли, розказали про мої жалі,
Що без неї я не радий і пройти весь світ,
Шле кохана для розради співанку мені,
Cпіванку мені.
Не напоями-зіллями приворожує, –
Cерце щирими словами розтривожує.
Плине, плине вдаль водою колисаночка,
Я щасливий, бо зі мною Галичаночка,
Галичаночка.