І все на світі треба пережити
І кожен фініш – це, по суті, старт
І наперед не треба ворожити
І за минулим плакати не варт
Тож веселімось, людоньки, на людях
Хай меле млин свою одвічну дерть
Застряло серце, мов осколок в грудях
Нічого, все це вилікує смерть
Хай буде все небачене побачено
Хай буде все пробачене пробачено
Хай буде вік прожито, як належить
На жаль, від нас нічого не залежить...
А треба жити. Якось треба жити
Це зветься досвід, витримка і гарт
І наперед не треба ворожити
І за минулим плакати не варт
Отак як є. А може бути й гірше
А може бути зовсім, зовсім зле
А поки розум од біди не згірк ще
Не будь рабом і смійся як Рабле!
Тож веселімось, людоньки, на людях
Хай меле млин свою одвічну дерть
Застряло серце, мов осколок в грудях
Нічого, все це вилікує смерть
