О-Ля-Ля

Жує мене журба - спокою нема
То було село, а тепер - ферма
В мене, мов желе, трепетна душа
Мов лимон кисла, від льоду тонша
А лице криве, синє, мов жаба
Трава є - то кайф, а нема - торба
Тільки дав льону, змінив на коноплю
Сиджу - плюю в фонтан, з меду патрон ліплю
То смоктю дюшес, то жую драже
Насиплю в воду сіль, то буде суп уже
Піду куплю кашне не дуже дешеву
Аж то не мій фасон - злякав на крик сову

О-ля-ля! Жує мене журба
О-ля-ля! Мене жує
О-ля-ля! Жує мене журба
О-ля-ля! Мене жує

Як помну картоплю - то буде пюре
То буде пюре, як помну картоплю
Повна каструля, але усе сире
Оте усе сире - з'їм повну каструлю

У шлункові тягар, гуде, мов в улею
Зажурно посиджу, знову в фонтан плюю
Кума теля жене, я око тру до дір
У неї - ото бюст! - травма мені на зір
Покладу я компрес, поб'ю по дереву
То дуже дужий стрес - запурляю в траву
Лізе плюгавий дід, пре, ніби, до мене
Ляпаса дасть швабра, коли наздожене

О-ля-ля! Жує мене журба
О-ля-ля! Коли наздожене
О-ля-ля! Ляпаса дасть швабра
О-ля-ля! Коли наздожене
Мене

Коли наздожене
Мене, мене

О-ля! О-ля! О-ля-ля!
О-ля! О-ля! О-ля-ля!
Ще раз
О-ля! О-ля! О-ля-ля!
О-ля! О-ля! О-ля-ля!
Хей, наздожене тебе
Супер