Коли зовсім один
І дуже складно
Долітати до небес
І темний час
Повільний час
Ударами тяжкими йде над головою геть увесь
Немає чудес, немає снів
Бо спати просто не вдається
А ті, без кого жити неможливо
Знаходилися так далеко
Що, якщо пішки до них йти
Здавалося, це займе років десять
Повільний час, жорстокий час
Час болю, саме той, який постійно за свободу б'ється
Він у фантазії пірнав
Настільки глибоко, що здавалося не здається
Фантазії лише той порятунок дарували
Від розпачу у безкінечних війнах
І музикою переносили до них
У самі щирі, рідні, до без тями необхідні ті обійми
Він кожен вечір вирушав туди
Так рятувався
Нехай лише у голові
Але для нього ті обійми вічно до нестями необхідні
Адже в них замість тисячі зайвих слів
Завжди лунає
Самий гучний спів!