Двоє людей
Шукають відповідь вночі,
І як їм бути,
І чи треба їм піти
Питань багато,
Що робити — не збагну
Я хочу піти,
Але я досі люблю
Я, напевно, без неї не зможу ніяк,
Бо я досі люблю
Ну хоча б якийсь дай мені знак,
Дай мені знак
Ця ніч
Така темна, як ніколи
Стільки сумнівів навколо
Я так не кохав нікого
Я так звик
До тебе бігти ночами
Після чергової драми
Розділимо цю любов
На двох,
Бо ми з тих,
Хто ображає словами,
А потім зализує рани
В сантиметрах кількох
Любов на двох
Я уявив на мить,
Що тебе поруч нема
Одразу серце тремтить
І тікають слова
Напевно, гордість — тягар,
Якого треба позбутись,
Щоб закоханим серцям
Не розминутись
Пробач,
Я багато разів тобі це сказав
Не плач,
Але як це — без тебе — я просто не знав
Ця ніч
Така темна, як ніколи
Стільки сумнівів навколо
Я так не кохав нікого
Я так звик
До тебе бігти ночами
Після чергової драми
Розділимо цю любов
На двох,
Бо ми з тих,
Хто ображає словами,
А потім зализує рани
В сантиметрах кількох
Любов на двох
