Я надто довго жила не для себе,
Зараз — комусь, собі — колись.
Розчинялась у чужих проблемах,
Бо я сильна, подивись.
Я мовчала, коли боліло,
Посміхалась, а не було сил.
Я себе ніколи не жаліла.
Але ж ти не таку мене зустрів.
І одного ранку
Замість сніданку
Моє серце сказало: “Досить!”,
Я більше не граю роль.
Червона помада — на моїх губах,
Я знову танцюю - вогонь у очах.
Мене не спинити, коли грає ніч,
Сьогодні я та, хто ламає всі «ні».
І нехай світ питає:
«Що з тобою не так?»,
Я більше не ховаю свій страх.
Я навчилась жити, не чекати дозволів,
Обирати дїї замість тисячі слів.
Червона помада — на моїх губах,
Я знову танцюю - вогонь у очах.
Мене не спинити, коли грає ніч,
Сьогодні я та, хто ламає всі «ні»
Червона помада — на моїх губах,
Я знову танцюю - вогонь у очах.
Мене не спинити, коли грає ніч,
Сьогодні я - «так», а учора ще - «ні».
