Пролягла дорога від твоїх воріт
До моїх воріт, як струна.
То чому згубився твій самотній слід –
Знаєш ти одна, ти одна...
Зимна осінь ще той слід листям не накрила,
Бо до тебе навесні знов повернусь, мила
Твої руки я візьму знов у свої руки,
Не розквітне поміж нас жовтий лист розлуки.
Не ховай очей блакитний промінь,
Заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на спомин,
Пісня буде поміж нас!
Бо твій голос, бо твій голос – щедра повінь,
Я мов колос, зелен-колос нею повен.
Жовтий лист впаде і виросте зелений,
А ти в пісні будеш завжди біля мене.
Як зійдуть сніги із гір потоками,
Ой, глибокими, навесні.
Квіткою наснишся синьоокою,
Вдалині мені, вдалині...
Зимна осінь ще той слід листям не накрила,
Бо до тебе навесні знов повернусь, мила
Твої руки я візьму знов у свої руки,
Не розквітне поміж нас жовтий лист розлуки.
Не ховай очей блакитний промінь,
Заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на спомин,
Пісня буде поміж нас!
Бо твій голос, бо твій голос – щедра повінь,
Я мов колос, зелен-колос нею повен.
Жовтий лист впаде і виросте зелений,
А ти в пісні будеш завжди біля мене.
