Вибач, мене мам, за втрачений слід,
За те, що мовчав, коли серцем тремтів.
За ночі без світла, за погляд у тьму,
Не завжди вмів казати люблю
Вибач, мене мам, за втрачений слід,
За те, що мовчав, коли серцем тремтів.
За ночі без світла, за погляд у тьму,
Не завжди вмів казати люблю
Вибач, мене мам, за втрачений слід,
За те, що мовчав, коли серцем тремтів.
За ночі без світла, за погляд у тьму,
Не завжди вмів казати люблю
Я бачив світи, та не бачив тепла,
Та твоя любов, це щирі слова.
І де б не блукав я, дорога вела
Туди, де колись ти мене берегла.
Пробач мені згадку, що в серці пече,
Пробач за мовчання, що слова всі сховає,
Тепер повертаюсь з надією в грудях,
Щоб жити з тобою, а не в сірих буднях…
Вибач, мене мам, за втрачений слід,
За те, що мовчав, коли серцем тремтів.
За ночі без світла, за погляд у тьму,
Не завжди вмів казати люблю
Вибач, мене мам, за втрачений слід,
За те, що мовчав, коли серцем тремтів.
За ночі без світла, за погляд у тьму,
Не завжди вмів казати люблю
Я більше не тінь своїх помилок,
Я більше не ніч, де немає думок.
Я виріс із болю, та пам’ять жива
Ти дім, ти дорога, ти все моє я.
І навіть коли я піду знову в світ
Молитва твоя береже кожен крок.
Я серцем віддячу, і в голос скажу
Вибач що довго мовчав та не чув
Вибач, мене мам, за втрачений слід,
За те, що мовчав, коли серцем тремтів.
За ночі без світла, за погляд у тьму,
Не завжди вмів казати люблю
Вибач, мене мам, за втрачений слід,
За те, що мовчав, коли серцем тремтів.
За ночі без світла, за погляд у тьму,
Не завжди вмів казати люблю
