Розум накрило пеленою
Летіло тіло у вищу лігу
Бо такі ранки
Як з тобою
Навіть не снилися Едварду Ґріґу
Котилось потайки полум’я
Атакувало несамовито
Вже майорять білі прапори
Брами до вежі моєї відкрито
І я не хочу більше рук
Що не схожі на твої
Безумовно до них пливу
Як корабель до маяків
Доки ти
Мене триматимеш так міцно
Я не смію йти
Дотики
Ні з чим не сплутаю ніколи
Є у тебе я
У мене ти
Беззаперечно тамую подих
Коли ти дивишся в мої очі
Якщо мене запитають хто ти
Я розповім їм про наші ночі
По тобі сохнуть мої мурахи
Я скоро точно поїду дахом
Не встигаю прийти до тями
Я не сплю ночами геть на вихід із речами
Доки ти
Мене триматимеш так міцно
Я не смію йти
Дотики
Ні з чим не сплутаю ніколи
Є у тебе я
У мене ти
