Колись напишуть сторінки з історії
А поки ми живемо в агонії
Питати: «Як ти? Де ти є?»
Сама навчила кожного і все
Я крізь сніги, я крізь тумани
Шукаю кращого життя
Та де воно, як не в рідному краю
І знов кордон, і знову серце калата
Я Україну не покину
Немає кращої землі
Де соняхи до неба линуть
Де сміх дитячий звідусіль
Де мрія є зустріть світанок
Без вибухів, градів, без іскор
Де буде лише наша пісня
Нехай співа моя земля
Де буде знову ти і я
Ти і я
Ти виплачеш нарешті усю втому
І діти повернуться з закордону
Та поки всі вони. Не сплять ночей
Бо вже не бачили давно твоїх очей
Там холодно, а на душі тепло
Там морозно, а в серці вже давно горить вогонь
Там болісно, а ноги все біжать не вороття
Та в кожного є право на життя
Я Україну не покину
Немає кращої землі
Де соняхи до неба линуть
Де сміх дитячий звідусіль
Де мрія є зустріть світанок
Без вибухів, градів, без іскор
Де буде лише наша пісня
Нехай співа моя земля
Де буде знову ти і я
Ти і я
Ти і я, ти ти і я
Ти і я, ти ти і я
Я Україну не покину
Немає кращої землі
Де соняхи до неба линуть
Де сміх дитячий звідусіль
Де мрія є зустріть світанок
Без вибухів, градів, без іскор
Де буде лише наша пісня
Нехай співа моя земля
Де буде знову ти і я
Ти і я
Ти і я, ти ти і я
Ти і я, ти ти і я
