Як ішла я опівночі
Понад тихою водою,
Зачерпнула в руки срібло
Те, що місяць там залишив,
І зробила з нього перстень...
А як сонце привітало
Мене вранці в чистім полі,
Я знайшла вінок з барвінку,
Недоплетений учора,
І зробила з нього перстень.
Знову осінь нам приносить
В злотих кронах неба просинь
Злива дивних барв довкола
І вітрів віолончелі.
Не сумуй за веснотравнем.
Бо ж мелодію забуту
Два перстені нагадають,
Нагадають, як забудеш,
Не знайдеш і не полюбиш.
Не сумуй за веснотравнем.
Два перстені – то для тебе,
Вибирай, що любиш
Два перстені – то твій усміх,
А твій усміх – моя згуба.
Два перстені, дня і ночі,
Ти візьми з собою.
Як знайти мене захочеш,
Кинь їх вранці за водою.
Два перстені – то для тебе,
Вибирай, що любиш
Два перстені – то твій усміх,
А твій усміх – моя згуба.
Два перстені, дня і ночі,
Ти візьми з собою.
Як знайти мене захочеш,
Кинь їх вранці за водою.
Два перстені – то для тебе,
Вибирай, що любиш
Два перстені – то твій усміх,
А твій усміх – моя згуба.
Два перстені, дня і ночі,
Ти візьми з собою.
Як знайти мене захочеш,
Кинь їх вранці за водою.
