Видко весна си не зачинає,
Вона не хоче, вона чекає.
Коли вже люди будут радіти,
Тогди й цвіточок буде родити.
А ми не вмієм жити в неволі,
Ми підоймаєм голову дгорі
І там на небі правду читаєм.
Ми споконвіку всьо памнітаєм.
Сяют в небі зірочки,
То маленькі діточки.
Єк згадаю кажду ранку,
То не сплю уже до ранку.
Повні комори, чиста криница
І нам до всего велька різница.
Легко си дише, добре си має,
Правда за тими, хто її знає.
А шє за нами вже перемога,
Бо ми навчились видіти Бога.
З ким воювати, з чим примиритись
Доста лиш дгорі раз подивитись.
Сяют в небі зірочки,
То маленькі діточки.
Єк згадаю кажду ранку,
То не сплю уже до ранку.