Востаннє востаннє

Зʼїв не одного пса
І я знаю як
Накреслена межа,
Де стиль, а де партак.
Душу де навстіж
Й не втрапити під лід,
Де до горла ніж,
Промовчати де слід.

І сотні тисяч кроків
всі по лезу мов,
Залиш слова на потім
Про мир та любов
Бо сотні тисяч кро-
-ків всі по лезу мов,
Залиш слова на потім
Про мир та любов.

Востаннє? — Так!
Я обіцяю.
Востаннє? — Так!
Більше не буду.
Востаннє? — Так!
Авжеж проконає.
Востаннє? — Так!
Тіки це точно востаннє? – Так!
Я обіцяю.
Востаннє? — Так!
Більше не буду.
Востаннє? — Так!
Авжеж проконає.
Востаннє? — Так!
Так!
Так!
Так!
Так!
Так!
Так!
Так!
Так!
Так!
Так!
Так!
Так!

Я прохавав все
І я знаю як
Стояти за своє,
Не сісти на шпагат.
Куди мене несе?
Де завтра опинюсь?
Дороги коловерть.
Я закріпився – плюс!