Там, де зорі колись колискових співали,
Де калиновій край і казок дивоцвіт,
Пролягла крізь життя й серце
Стежка, що між тополь в’ється
І до дому веде, до воріт.
Вікна моєї хати, світлі й трішки сумні,
Мов очі мами і тата, дивляться в душу мені.
Вікна моєї хати, вірний мій оберіг!
Світло мрії і надії — батьківський поріг.
Тихо стукну в вікно на зорі, на світанку.
Я батьків обійму, до землі їм вклонюсь.
Про життя, про любов ніжну
І про долю свою грішну
Розповім, і за них помолюсь.
Вікна моєї хати, світлі й трішки сумні,
Мов очі мами і тата, дивляться в душу мені.
Вікна моєї хати, вірний мій оберіг!
Світло мрії і надії — батьківський поріг.
Вікна моєї хати, світлі й трішки сумні,
Мов очі мами і тата, дивляться в душу мені.
Вікна моєї хати, вірний мій оберіг!
Світло мрії і надії — батьківський поріг.