Я вірю в те, що є,
Я вірю в те, що є,
Любов у світі є,
Не в казках, не вві сні
Вона живе в мені!
Кажу я знов і знов,
Кричу я знов і знов,
Шепочу знов і знов:
Дарує щастя нам лише любов!
Бо не спіймаєш
Щастя в руки, не спіймаєш,
Про нього мрієш і шукаєш, шукаєш, шукаєш
Ти щастя своє,
Хто любить — знає:
Його нам так не вистачає,
Та щастя все ж таки буває, буває, буває,
Буває і є.
«Люблю» сказала ти,
«Люблю» сказала ти,
«Люблю» сказала ти,
Щоб нам удвох знайти
Безмежні всесвіти.
Кажу я знов і знов,
Кричу я знов і знов,
Шепочу знов і знов:
Ой, як чудово те,
Що є любов!
Бо не спіймаєш
Щастя в руки, не спіймаєш,
Про нього мрієш і шукаєш, шукаєш, шукаєш
Ти щастя своє,
Хто любить — знає:
Його нам так не вистачає,
Та щастя все ж таки буває, буває, буває,
Буває і є.
