Те місто, де зупинявся час ,
Те, без якого немає нас,
Хоч і розбіглись, але не забули...
Мій тихий двір, де верба росте,
Де зрозуміле все і просте,
Де кожен крок нагадає минуле...
Забуду про втому!
Дорога знайома,
Додому, їду додому!
Там рідні навколо,
Там щастя в простому.
Додому, їду додому!
Я не дзвоню часто, як би мав,
Але я знаю чекаєш, мам...
Мільйони справ і мовчать телефони...
Найважливіший з усіх шляхів —
Той, що веде на батьків поріг.
Ми — діти, поки чекають нас вдома!
Забуду про втому!
Дорога знайома,
Додому, їду додому!
Там рідні навколо,
Там щастя в простому.
Додому, їду додому!
Додому, їду додому!
Додому, їду додому я!
Там рідні навколо,
Там щастя в простому.
Додому, їду додому!
Забуду про втому!
Дорога знайома,
Додому, їду додому!
Там рідні навколо,
Там щастя в простому...
Додому, їду додому!
Додому, їду додому!
Додому, їду додому я!
Їду додому!
Додому, їду додому!
Додому, їду додому я!