Мої вітри несуть слова до тебе,
Не журись, бо я кохаю до неба.
До сих пір, хоч ти залишив попіл,
Замість мрій, що я стільки років.
Малювала про нас — тепер клята стіна,
Розділяє любов, розділяє тіла.
Катана ріже по серцю,
Краплі крові на тексті, та все обійдеться.
Я винесу все це, та без ран навряд чи,
Знайдеш іншу, та я буду краще.
Я можу без тебе, але не хочу,
Повернися до мене — досить снитись щоночі.
В зорепад я загадаю бажання наче востаннє,
В зорепад я загадаю кохання — твоє кохання.
Зірка за зіркою падала,
Може, я була замала,
Та я вірила, вірила, вірила,
Що збудеться те, що загадала.
Зірка за зіркою падала,
Може, я була замала,
Та я вірила, вірила, вірила,
Що збудеться те, що загадала.
Я більше не боюся відкрити себе тобі,
Оголене серце чекає ніжні долоні.
Коли я в печалі — то просто обійми,
Ти у моїй крові, ти у моїх скронях.
Моя любов без меж — це просто не мине,
Я дочекаюсь тебе.
І коли ти прийдеш — я скину зайве з плечей,
Вірю, ти теж.
В зорепад я загадаю бажання наче востаннє,
В зорепад я загадаю кохання — твоє кохання.
Зірка за зіркою падала,
Може, я була замала,
Та я вірила, вірила, вірила,
Що збудеться те, що загадала.
Зірка за зіркою падала,
Може, я була замала,
Та я вірила, вірила, вірила,
Що збудеться те, що загадала.
