Все сказано
І зроблено, тоді
Що дотепер тримає?
Зробити крок
Занадто ми слабкі,
Даремно час минає.
Розумієш,
Коли немає більше слів,
не треба мучити один одного,
Пройдено.
I ми німі,
Бо що нам тоді казати,
Коли навіть океани
мають завжди кінець?
І ми німі,
Ми тонемо так, безмовно.
Хто першим покине човен,
Кому ввірветься терпець?
Прокинешься,
В кімнаті мертвий штиль,
А у дзеркалі байдужість.
Залишаться
розмови всі нічні
В минулому незрушнім.
Розумієш,
Коли немає більше слів,
Не треба винного шукати нам тепер,
Відтепер.
I ми німі,
Бо що нам тоді казати,
Коли навіть океани
мають завжди кінець?
І ми німі,
Ми тонемо так, безмовно.
Хто першим покине човен,
Кому ввірветься терпець?
I ми німі,
Бо що нам тоді казати,
Коли навіть океани
мають завжди кінець?
