Що спитала б ти у неба?
Без адреси писавши листи.
В цьому місті так сумно без тебе,
Світлофори, мовчання, мости.
Стою біля вікна один,
І квіти у руках тобі.
Можливо, що про нас вже забула ти...
Я з блакитного неба
Зірву незабудки
І їх понесу до тої, що люблю.
Не в руки, а к серцю.
Не в очі, а в душу.
Не знаю, де ти проводиш вечори...
Час мине, обов'язково ти згадаєш і мене,
Коли до серця фото ти це прикладеш.
Де я поруч із тобою, ти цілуєш його губи,
Я тримаю незабудки тобі.
Все зрозумієш ти тоді,
Як я носив тебе під серцем, малював нас уві сні.
Цей світ, він складніший, ніж здавався,
Коли кохаєш — не вагайся.
Я з блакитного неба
Зірву незабудки
І їх понесу до тої, що люблю.
Не в руки, а к серцю.
Не в очі, а в душу.
Не знаю, де ти проводиш вечори...