Моїми руками ти так часто малюєш мінор
Моїми думками ти так нагло мовчиш слова
Моїми піснями ти даруєш собі любов
І образ твій в дзеркалі схожий, ніби я
І коли зранку сонце облизує вікно
Благаєш віддатися йому в останній раз
Скажи мені, в котрій посиплеться доміно
І скільки загадано світла для нас
Мені тебе мало, і все це так дивно
Я дивлюся в очі дзеркальній людині
Мені тебе мало, напитися хочу
Людина із дзеркала закохана в осінь
Зелені-зелені краплі дивляться в мій бік
Мовчать в мою сторону і ловлять мій такт
Такі неприкаяні, як місяць на зорі
Та й далі нескорені, в кожен новий акт
Мені тебе мало, і все це так дивно
Я дивлюся в очі дзеркальній людині
Мені тебе мало, напитися хочу
Людина із дзеркала закохана в осінь
Мені тебе мало, і все це так дивно
Я дивлюся в очі дзеркальній людині
Мені тебе мало, напитися хочу
Людина із дзеркала закохана в осінь
