Тільки зійшов на небо місяць ясний,
Знову мені наснився сон чарівний.
Маленька хатка стоїть, навколо темні ліси.
Там Білосніжка живе, а з нею гноми-брати.
Дівчинка їм смачний готує обід,
А Білосніжку брати оберігають від бід.
Та через жовті поля, через зелені ліси
До Білосніжки спішить сміливий принц на коні.
Біло-біло-білосніжка, дівчинка з моєї книжки.
І весела і слухняна, з добрим серцем полум’яним,
Біло-біло-білосніжка, ніжні ручки, білі ніжки.
А душею добра й чиста,
Ллється пісня як намисто.
Серед полів, серед зелених дібров.
Птахом злетить у небо світла любов.
Хай не засне в палацах мачуха зла,
Завдати лиха комусь тепер не в силі вона.
В казках завжди перемагає добро,
Нехай же серед людей завжди панує воно.
І серед жовтих полів, серед зелених дібров.
Своїм теплом зігріває всіх чарівна любов.
Біло-біло-білосніжка, дівчинка з моєї книжки.
І весела і слухняна, з добрим серцем полум’яним,
Біло-біло-білосніжка, ніжні ручки, білі ніжки.
А душею добра й чиста,
Ллється пісня як намисто.
Але світанок зійшов на балкон,
Глянув у вікна – закінчився сон.
Брати у кімнаті тихенько дрімали,
Я двері відкрила і раптом впізнала:
Це гноми казкові хропіли у ліжку,
Виходить, що я – чарівна Білосніжка.
Біло-біло-білосніжка, дівчинка з моєї книжки.
І весела і слухняна, з добрим серцем полум’яним,
Біло-біло-білосніжка, ніжні ручки, білі ніжки.
А душею добра й чиста,
Ллється пісня як намисто.
